Час пандемії приніс багато змін. Через те, що вірус змусив нас бути на відстані, спільна молитва стала на певний час недоступною.
Ми почали більше молитися онлайн і можливо багатьом такий варіант дуже навіть сподобався. Але оскільки карантин слабшає, ми частіше збираємось разом, а значить варто відновлювати, звісно ж із збереженням усіх заходів безпеки, регулярні відвідини богослужінь.
Чому це так важливо? Мабуть, над таким питанням задумалось немало вірних. Може насправді відвідувати спільні молитви не так і важливо?
Пропонуємо подумати над 5 причинами, з яких варто знову ходити на богослужіння бодай щонеділі.
У Біблії сказано, що молитва спільноти важлива
У Посланні Євреям 10, 25 читаємо:” не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день“. Богослужіння, а насамперед Літургія – це дуже важлива спільна молитва і участь у ній щонеділі не є заохоченням, а обов’язком кожного християнина.
Євхаристія – безцінний дар
Коли ми збираємось на Службу Божу, і беремо в ній участь, приймаємо Євхаристію, то сповнюємо слова Спасителя, якими Він на Таємній вечері заповідав чинити так на Його спомин.
Парафіяльна спільнота – це жива клітина Церкви
Відвідуючи храм своєї парафії, беручи участь у спільному житті громади, ми творимо живе тіло Церкви. Бо спільнота – це місце підтримки і розуміння. Важливо відчувати себе інтегральною частинкою і водночас відчувати підтримку.
Коли ми разом, ми бачимо Бога одне в одному
Люди, які щоразу поруч з нами моляться Святу Літургію – не випадкові. Багато з них Бог поставив на нашому шляху з певною метою. Нерідко в парафіяльних спільнотах виникає багато суперечок, але це свідчить лише про те, що всі ми – в дорозі пізнання себе, Бога і ближнього. Творячи спільноту, ми допомагаємо одне одного бачити Бога, допомагати Йому кожен своєю місією.
Наше духовне життя розвивається
Якщо ми приходимо до храму, ідемо до сповіді і Євхаристії регулярно, то таким чином не допускаємо, щоби наше духовне життя занепало. І це дуже важливо. Навіть невеликі “перерви” у духовному зростанні можуть мати дуже негативні наслідки.
Нехай випробування пандемією лише зміцнить нашу віру і свідому участь у житті Церкви.
Автор: Тетяна Трачук
Не пропустила жодної Служби від початку пандемії,для мене нічого не змінилось,я НЕ МОЖУ НЕ ПІТИ до храму. Мене тягне. Якщо людина боїться,то хай не йде. Я не боялась. Вірю в Бога.
А Львів і райони біля Львова (( – саме влітку люди почали хворіти, ми – антирекорд. Який формат духовного життя має бути – як скаже митрополит Ігор.
В час карантину є диспенза від присутності в храмі і вона ще не відкликана, тому особистий вибір кожного – молитися наживо чи онлайн. Йти до храму = поїхати тролейбусом, трамваєм. А в храмі є люди – хтось кашляне+без маски. Маю міцний імунітет, не є в групі ризику – молюся в церкві. І не осуджую тих, хто молиться вдома.